Рівненської міської ради

Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №8

Сторінка для батьків

 Порядок нарахування батьківської плати в закладі дошкільної освіти №8

1. з 01 січня 2023 року грошова норма вартості харчування одного дня на 1 дитину в закладі дошкільної освіти  (групах) для дітей віком від 1 до 4 років - 45.00 грн. та для дітей віком від 4 до 6 (7) років – 55.00 грн.;                       

2. Батьківська плата за харчування дітей в закладі дошкільної освіти становить 70% від вартості харчування.

3.  У закладі дошкільної освіти триразовий режим харчування.

4. Безкоштовне харчування забезпечується дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям з інвалідністю, дітям з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних закладах (групах) та інклюзивних групах, дітям із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», дітям, батьки яких є учасниками АТО (ООС); дітям, з числа внутрішньо переміщених осіб чи дітям, які мають статус дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, дітям із числа осіб, визначених у ст..10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дітям батьки яких беруть (брали) участь у бойових діях внаслідок збройної агресії росії, на підставі підтверджуючого документа з військової частини.

5. Звільняються від плати за харчування дітей батьки, або інші законні представники дитини:

- у сім'ях, сукупний дохід яких на кожного члена за попередній квартал з урахуванням індексу зростання цін не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку установлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних закладах дошкільної освіти;

6. Пільгову оплату за харчування в розмірі 50 % мають батьки:

- у сім'ях яких троє і більше дітей. Нарівні з рідними дітьми враховувати падчерок та пасинків, які проживають у цій сім'ї, якщо вони не були враховані в сім'ї іншого з батьків, а також дітей, на яких оформлена опіка у зв’язку зі смертю батьків, позбавленням їх батьківських прав, засудженням  до позбавлення волі, включаючи час перебування під слідством або направленням на примусове лікування.

Акція "Смілива гривня"

     Адміністрація ЗДО дякує всім батькам, дітям, працівникам закладу за активну участь в акції «Смілива гривня». Нами було зібрано і перераховано на потреби ЗСУ - 1021 грн. 80 коп.

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Шановні батьки!

Одним із важливих пріоритетів у житті є забезпечення безпеки людей, які на сьогодні страждають від російської воєнної агресії. А життя та здоров’я дітей – це найбільша цінність людства.

Володіти необхідними  знаннями, потрібними для подальшої безпечної життєдіяльності, є важливим завданням для кожного з дорослих.

Враховуючи широкомасштабну війну російських окупаційних військ на всій території України, є велика загроза отримати враження мінами та вибухонебезпечними предметами.

Головним для всіх дорослих, які опікуються дітьми раннього та дошкільного віку, має бути контроль за переміщенням дітей за межами будівель.   При цьому, не допускайте прогулянок дітей без догляду дорослих.

Обов’язково обстежуйте територію, де проходять прогулянки, з метою виявлення вибухонебезпечних та підозрілих предметів.

Пояснюйте дітям, про небезпеку, яку несуть незнайомі предмети, покинуті іграшки тощо.

Пропонуємо до вашої уваги правила поводження у надзвичайних ситуаціях.

  1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

– закрийте штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;

– вимкніть світло, закрийте вікна та двері;

– займіть місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (коридор, ванна кімната, передпокій);

– інформуйте різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

  1. У разі загрози чи ведення бойових дій:

– закрийте штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками, скетчем) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкніть живлення, закрийте воду і газ,  вимкніть пристрої для опалення;

– візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

– відразу залиште приміщення, сховайтеся у підвалі або у найближчому сховищі;

– попередьте сусідів про небезпеку, допоможіть людям похилого віку і дітям;

– без крайньої необхідності не залишайте безпечне місце перебування;

– проявляйте крайню обережність; не варто панікувати.

  1. Якщо стався вибух:

– уважно озирніться навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

– якщо є можливість – спокійно вийдіть з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавайте звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

– виконуйте всі інструкції рятувальників.

  1. Під час повітряної небезпеки:

– відключіть живлення, закрийте воду і газ;

– вимкніть пристрої для опалення;

– візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

– попередьте про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надайте допомогу людям похилого віку та хворим;

– дізнайтеся, де знаходиться найближче місце укриття. Переконайтися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

– як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості.  Дотримуйтеся спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування. Слідкуйте за офіційними повідомленнями.

  1. Під час масових заворушень:

– зберігайте спокій і розсудливість;

– під час знаходження на вулиці:   залиште місце масового скупчення людей, уникайте агресивно налаштованих людей;

– не піддавайтеся на провокації;

– надійно зачиніть двері. Не підходьте до вікон і не виходьте на балкон. Без крайньої необхідності не залишайте приміщення.

  1. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

– постарайтеся запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

– за першої нагоди постарайтеся сповістити про своє місцезнаходження рідним або поліції;

– намагайтеся бути розсудливими, спокійними, миролюбними, не піддавайте себе ризику;

– якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагайтеся уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

– не підсилюйте агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

– виконуйте вимоги злочинців, не створюючи конфліктних ситуацій, звертайтеся за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

– уникайте будь-яких обговорень, зокрема політичних тем;

– нічого не просіть;

– якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постарайтеся встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

– уважно слідкуйте за поведінкою злочинців та їхніми намірами, будьте готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

– спробуйте знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падайте на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

– при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихайте через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

– під час звільнення виходьте швидко, речі залиште там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконуйте команди групи захоплення.

  1. При проведенні евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

– візьміть документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

– за можливості, надайте допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

– дитині дошкільного віку вкладіть до кишені або прикріпіть до одягу записку, де зазначте ім’я, прізвище, дату народження, домашню адреса, а також прізвище матері та батька та їх контактні телефони;

– переміщайтеся за вказаною адресою.

– у разі необхідності зверніться за допомогою до поліції чи спеціальних служб та медичних працівників. 

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

  1. До вибухонебезпечних предметів належать:
  • вибухові речовини – хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
  • боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

– бойові частки ракет;

– авіаційні бомби;

– артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

– інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

– ручні гранати;

– стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

  • піротехнічні засоби:

– патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

– вибухові пакети;

– петарди;

  • ракети (освітлювальні, сигнальні);

– гранати;

– димові шашки.

  • саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

– саморобні міни-пастки;

– міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:

– наближатися до предмета;

– пересувати його або брати до рук;

– розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

– розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

– приносити предмет додому,  у заклад освіти.

  1. Негайно повідомте поліцію або дорослих про знахідку!

Під час прогулянок   ретельно дивіться під ноги та навколо себе, особливо у парку, лісі, біля водойм тощо.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робі!

Злочинці зазвичай поміщають вибуховонебезпечні предмети у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях.

Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети на території або в приміщенні закладу освіти, в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм.

Звертайте увагу на:

– припарковані біля будівель дитячих садків автомашини, власники яких невідомі або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

– наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

– звуки, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

– наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

– наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

  1. У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
  1. Негайно повідомте чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;
  2. Не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;
  3. Припиніть всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмета.
  4. Не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).
  5. Дочекайтеся прибуття фахівців; вкажіть місце знахідки та повідомити час її виявлення.
  6. Зверніть увагу, що:

– не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

– виявивши річ без господаря,  зверніться до працівника поліції та не можна торкатися знахідки;

– не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшталт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т. п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

Телефони рятувальних та аварійних служб:

112 — Єдиний номер виклику всіх служб екстреної допомоги (диспетчер викличе бригаду потрібної служби)

101 — Пожежно-рятувальна служба

102 — Поліція

103 — Швидка медична допомога

104 — Аварійна служба газової мережі

0 800 501 482 —  телефон довіри СБУ.

Будьте пильними! Бережіть себе!

 

Як говорити з дітьми про війну?
Яких правил слід дотримуватися та чого точно не можна робити?

- Дати дитині відчуття безпеки та відповідати на запитання
Діти мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь. Дорослим треба бути готовими терпляче відповідати на питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

- Давати тілесний контакт
У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.

- Підготуватися до розмови
Бути готовим, коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.

- Відповідати лише на поставлене питання
Із 4-5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

- Проговорювати рутинні речі
Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

- Нагадати, хто є поруч з дитиною
Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

- На небезпечній території повторювати план дій
Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, та чого не можна робити.

Шановні батьки!

Повідомляємо, що з 1 січня 2022 року вартість харчування на 1 дитину за день становитиме:
в ясельній гр N1 та в молодшій гр N3 - 35 грн. Батьки оплачуватимуть 70%, що становить 24.50 грн.;
в середній гр N2 та старшій гр N4 - 45.00 грн. Батьки оплачуватимуть 70% - 31.50 грн.

Пільгові категорії не змінилися.

Поради для батьків

Секрети створення мовного середовища

Створення розвиваючого середовища вдома не вимагатиме від вас значних зусиль, але допоможе вам активізувати розвиток мовлення вашої дитини.

1 секрет. Коментування дій (для дітей від 0 до 7 років). Для малюків це віршики та потішки з метою спілкування (купання, одягання, в грі). Для старших дітей слід називати вголос предмет, його ознаки, дії, деталі, способи його застосування. В цей період стрімко росте словник дитини, тому його треба «підживлювати», тобто створювати хороше підгрунття. Багаторазово повторюйте нове слово в різному контексті: «Поставимо вазон на підвіконня, щоб було йому більше сонечка. Вазон треба полити. Він помітно виріс вже. На нашому вазоні скоро з’являться квіточки».

2 секрет. Використовуйте в повсякденному мовленні узагальнюючі слова (для дітей 2-3 до 7 років). Наприклад: постав взуття на місце, давай купимо овочі для борщу, яким транспортом будемо їхати, поскладай одяг.

3 секрет. Нерозуміння мовлення малюка. Якщо мовлення дитини ще не зрозуміле оточуючим, не варто «видавлювати» з дитини слова: «Скажи «яблуко», скажи «вишня». Таким чином дитина відчує, що ви маніпулюєте і буде тільки бунтувати. Ефективніше для порозуміння та мовлення буде, якщо малюк буде показувати предмети, а у відповідь на його жести ви запитуватимете: «Тобі яблуко? Так? Ні? Вишню?»; «Яку казочку тобі прочитати? Про Колобка? Про рукавичку?»

4 секрет. Як ти думаєш? (з 3 років). Саме в цьому віці виникає багато «чому?», «а чого?». Тому на чергове таке «чого?» запитайте дитину «а як ти думаєш?», розмірковуйте разом з малюком вголос, дайте спочатку йому можливість відповісти першому. Відразу конкретну відповідь на питання краще давати вже коли в дитини достатньо добре розвинуте мовлення, вона може зрозуміло для оточуючих  сказати свою думку та активно розмовляти.

5 секрет. Точне найменування всіх предметів і їх частин в мовленні дорослих (з 1 року). «Зараз будемо прибирати іграшки. Дай коробку». Якщо дитина робить помилку у виборі названого предмета і дає вам відерце варто запитати: «невже це коробка? В неї можна скласти всі іграшки? Що це? Так, це відеречко. Зможемо ми в нього покласти всі іграшки? Чому? Що треба взяти щоб поскладати всі іграшки?»

6 секрет. Порівняння предметів під час звичайних справ (2-4 роки). При вдяганні на вулицю порівнюємо верхній одяг дорослого та дитини (колір, розмір, застібки, наявність кишень і т.д.).

7 секрет. Розгорнуті відповіді (з 3 років). На більшість запитань не можна давати відповідь одним словом, тим більше у віці, коли мовлення дитини у сензитивному періоді (найпродуктивніший період) розвитку. Тому на такі запитання як «Що ти робив/робила у бабусі?», «Що цікавого там було?», «Що сподобалось?», «З ким ти грався/гралась?» не можна давати відповідь одним-двома словами, треба стимулювати дитину розгорнуто відповідати на запитання, говорити свою думку.

ЩО ТАКЕ ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ І ЯК ЙОГО РОЗВИВАТИ ВДОМА

Часто від батьків можна почути «у моєї дитини каша в роті» або «немає багатьох звуків». Причиною таких проблем у дітей часто є недостатньо розвинений фонематичний слух. Фонематичний слух – це здатність аналізувати те, що ми чуємо.

Сформовані фонематичні процеси є основою для чіткої звуковимови, правильної побудови складової структури слова, фундаментом для оволодіння граматичної сторони мовлення, успішного опанування письма і читання.

Для розвитку слухового сприймання головною умовою є розбірливе чітке мовлення дорослого, без сюсюкання та без неправильних слів якими користується дитина.

Ваше мовлення – це еталон для дитини; те, як ви розмовляєте – означає, що ви хочете щоб так говорила ваша дитина.

Фонематичний слух можна розвивати з малечку. Наспівуйте своєму дитяті колискову, адже його мозок вже у 10 місяців може проаналізувати ритм, а згодом і наспівувати мелодію за вами. Забавлянки та потішки так само розвиватимуть слух малюка. Читайте дитині казки! Ви навіть уявити не можете наскільки це впливає на фонематичний слух та розвиток мовлення загалом. Можна в грі без особливої підготовки розвивати фонематичний слух дитини.

Фонематичний слух розвивається на немовних та мовленнєвих звуках.

Підбірка ігор:

«Звукові коробочки». Разом з малюком насипте у пластикові коробочки, які ми дістаємо з Кіндер-Сюрпризу, крупу, ґудзики, скріпки, квасолю, маленькі гвинтики, половинки зубочисток…. Добре буде також роздрукувати невеликі картинки цих предметів, що всередині. Дитина по звуку повинна вгадати, що всередині і співставити з картинкою, а тоді відкрити коробочкуі перевірити себе. Можна зробити пари коробочок та шукати однаковий звук.

«Домашній оркестр». Влаштуйте музичну гру на кастрюлях, баночках, коробках, паличками по поверхні.

“Три ведмеді”. Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

“Відгадай, що звучало”. Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало?

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

«Слова правої і лівої ручки». Вправа зі словами-паронімами. Пароніми – це пара слів, один звук (буква) які відрізняють ці слова, наприклад, піч-ніч, вуха-муха. Для цього роздруковуємо предметні картинки. Долоні дитини повертаємо догори і кладемо одну пару картинок на них. Наприклад, на праву – картинку із зображенням суниць, а на ліву – синиць. Запитуємо де синиці. Дитина може припідняти відповідну руку вище, або сказати, що зліва.

Гра «Довгий-короткий». Готуємо набір стрічок або смужок паперу: короткі по 5-6 см та довгі – по 10-12 см. Називаємо слова (іменники), а завдання дитини визначити, яке слово за звуковим складом коротке, а яке довге. Спочатку краще брати слова, які легко відрізнити на слух,  наприклад, мак, бегемот, дуб, петрушка, ключ, горобина. Як варіант, можна взяти стрічки (смужки) різних кольорів і почувши слово, яке ви назвали, дитина показує вам стрічку, колір якої буде відповідати почутому слову (це ще і розвиток уяви). Наприклад, ромашка – біла довга стрічка, лис – коричнева коротка.

Перелік  дитячих  сайтів на  допомогу  батькам: 

https://sashkaua.ucoz.ua/ «Вірші», «Казки» та «Оповідання». Ви маєте можливість почитати вірші, казки та оповідання для дітей різних авторів.
http://posnayko.com.ua/ Журнал "Пізнайко": вірші, казки, творчість.
https://www.solnet.ee/ Розвиваючі, навчальні ігри для найменших та ще багато цікавого і для батьків.
http://edugames.rozumniki.ua/ Навчальні програми для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку з інтерактивними вправами, веселими анімованими персонажами, яскравими сюжетами та звуковим супроводом.
https://childdevelop.com.ua/ Завдання на логічне мислення, підготовка руки до письма тощо.
http://detsky-mir.com/ Завдання для дітей різного віку, аудіо книги, підготовка до школи, творчість.
http://www.raskraska.com/ Розмальовки для дітей – безкоштовно.

Порадник для батьків

Цікаві завдання на кухні

- Запропонуйте дитині порахувати: скільки стільців на кухні, скільки каструль на плиті, скільки виделок на столі.

- Вибрати квасолю від кукурудзи.

- Підібрати тарілочки до чашок.

- Розкласти серветки по кількості членів сім'ї.

- Сервірувати стіл.

- Підібрати кришки до каструль різних за розміром.

- Визначити, яка кришка найбільша, найменша.

- Що на кухні має форму квадрата, прямокутника, круга.

- Визначити на яку геометричну фігуру за формою схожі цибулина, морквина, картоплина.

- Порівняти помідор і огірок. Помідор – круглий, а огірок – довгий.

- Відміряти певну кількість чашок крупи чи борошна.

- Запропонувати розкачати тісто, скочувати кульки з тіста і т.д.

- Описати той чи інший продукт (який вигляд має, який на смак, запах, що з нього готують).

- Поекспериментувати, які продукти хрумтять, які тануть в роті.

- Назвати фрукти, овочі, які є на столі.

Цікаві завдання у парку

- Словесна гра «Осінь яка?» Чому? (золота, похмура, грибна, дощова, кольорова, весела…). «Зима яка?» Чому? (Холодна, сніжна, біла…).

- Назвати частини квітки (коріння, листя, пелюстки, серединка, стебло).

- Разом із дитиною сплетіть осінній віночок з листя або взимку зліпіть сніговика.

- Порівняйте віночки, листочки, сніжинки за величиною.

- Запитання: Що змінилося у парку? Які зміни відбулися на клумбі? На що схожі кристалики інею на сонці? Якого кольору нічне небо? Скільки зірочок на небі? Чи можна їх полічити? З яких дерев опало листя? Які дерева ти бачиш? Чому замерзли калюжки? Чому люди вдягнуті саме так? Яка пора року? і .т.д.

- Зібрати жолуді, каштани, шишки і виготовити вдома цікаву поробку.

- Посортувати великі і малі каштани (жолуді, шишки).

- Визначити що знаходиться зліва, а що справа.

- Зібрати листочки і зробити гербарій.

Цікаві завдання по дорозі додому

- Порахувати будинки повз які проходите.

- Порахувати лише червоні машини.

- Скласти невеличку розповідь про те, як пройшов день.

- Яких птахів ми зустрічаємо у своєму дворі? Вони зимуючі чи перелітні?

- Подивись на табло годинника і назви знайомі цифри.

- Продовж ряд: понеділок, вівторок…

- Які кольори у світлофора? Скільки світлофорів ми зустріли по дорозі?

- Визначити, що знаходиться зліва, а що справа.

- Назви осінні місяці. Які кольори любить осінь?

- Кого по дорозі зустрічається більше: чоловіків чи жінок?

- Вчіть дитину правил вуличного руху. Коли можна переходити дорогу, а коли ні. Де знаходиться проїжджа частина, а де тротуар. і т.д.

Повертаємось у дитячий садок!

 

Шановні батьки!

Вітаємо вас зі всесвітнім Днем батьків та з випускниками садочка Барвінок 2020!
Дякуємо за розуміння, співпрацю та допомогу садку!
Бажаємо міцного здоров'я вам та вашим родинам, благополуччя, миру та тільки радості від діток!
З повагою, колектив ЗДО 8.

ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОГО ФОЛЬКЛОРУ

Дитячий фольклор - багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці (з перших днів народження і десь до трьох- трьох з половиною років) емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов’язку дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні та різні забавлянки (утішки). Переважна їх більшість - жіночий репертуар.

Другу частину дитячого фольклору становлять твори, виконувані дітьми середнього і старшого віку. До них належать твори, що співаються або ритмічно промовляються: ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, а також прозові приповідки, скоромовки, загадки, казки. Частина з них складена дорослими для дітей, але велика кількість - це творчість самих дітей.

Колискові пісні

Колискові пісні починають співати дитині з перших днів її життя. За часів язичництва співові над колискою надавалося значення оберегу: вважалося, що певні інтонації і “магічні” слова можуть вберегти немовля від хвороб та інших нещасть. Підтвердження “магічної” дії співу над колискою давні люди бачили в тому, що материнська пісня справді впливає на немовля заспокійливо. Згодом первісні уявлення вивітрилися і спів-оберег перетворився на колискову пісню.

Колискова пісня - термін фольклористичний. У народі ще й зараз вживають дієслівних форм: співати при колисці або співати кота.

Вислів “співати кота” виник із звичаю, коли у нову колиску клали кота, гойдали його і наспівували колискової пісні. А після цього ритуалу клали до колиски дитину і співали їй, доки вона не засинала. Тому в колискових піснях часто згадується кіт.

Загалом тематика колискових пісень широка. Крім зрозумілих дитині образів і сюжетів, використовуються в ролі колискових і інші - в тому числі ліричні, баладні, навіть жартівливі пісні із “дорослого” репертуару.

Жінка, співаючи дитині, нерідко, як писав Т. Г. Шевченко,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину...

Спів над колискою впливає на дитину мелодією, тембром, розміреною ритмікою. Але з півтора-двох років дитина починає цікавитися і змістом пісень. З цього віку особливо зростає роль близьких дитячому сприйманню образів, в тому числі фантастичних і казкових.

Забавлянки. Небилиці. Пісні до казок

Забавлянки виконують для маленьких дітей дорослі люди або старші діти. Серед забавлянок надзвичайно багато творів різного змісту. Як правило, вони короткі. Деякі мають певні “сюжети”, зрозумілі малечі, як усім відома “Сорока-ворона на припічку сиділа”. У найпростішому випадку забавлянки промовляються або рецитуються. Однак є й такі, де вживано розвинену пісенну форму:

Такий наспів може виконати лише дорослий. Дитину ж приваблює казкова атмосфера, в якій звірі діють і живуть, “як люди”. Надзвичайно своєрідним жанром фольклору є так звані небилиці або нісенітниці. В них розповідається про абсолютно неймовірні речі - настільки неймовірні і нарочито прямолінійні, що вже це одне викликає сміх. Небилиці виконують дорослі дітям від 2-3-х років, коли їм стає доступною парадоксальність змісту. Діти старшого віку співають небилиці самі - один одному та меншеньким. Іноді небилиці можна почути і в середовищі дорослих - особливо за весільним столом.

2. А той би-чок та на-ніс я-єчок,

А сту-па на яй-цях си-ді-ла,

А ли-си-ця та хво-стом вер-ті-ла,

3. А без-ру-кий та ті яй-ця покрав,

Та го-ло-му по-за па-зу-ху сховав,

4. А слі-пий та посма-тру-вав,

А ні-мий з кара-у-ла за-кри-чав,

А без-но-гий та в погоню по-бі-жав.

 До улюблених дитячих жанрів належать казки. Значне місце в ряді казок відводиться пісенькам, які оповідач рецитує або співає, де це належить. У казці “Про котика і півника”, яку Леся Українка чула й записала на Волині, є зразки і рецитацій, і співу. Коли лиска схопила півника і понесла, він кричить:

Ко - ти - ку, бра - ті - ку,

не - се ме - не лис

по ка - ме-ніо, мосту

на сво - е - му хвосту.

По - ря - туй  ме - не!

Котик поспішив на допомогу півникові. Щоб виманити лисчиних дітей, він узяв бандуру, підійшов до хати і співає:

Ой у лис - ки, лис - ки но - вий двір

та чо - ти - ри доч - ки на ви - бір,

п я - тни син - ко

вий - ди, ли - се, ще іі Пи - лип - ко,

по - ди - ви - ся, чи хо - ро - ше гра - ю.

         Колискові пісні                                  Забавлянки

1. Ходить сон коло вікон                             1. Гойда, гойда, гойдаша!

    Ходить сон коло вікон,                                 Гойда, гойда, гойдаша!

     А дрімота коло плота.                              Де кобила, там лоша,

    Та й питає сон дрімоту:                             Там печене порося.

-         Де ми будем ночувати?                            Кобила у лісі,

 Чи у лузі при березі,                                     А лоша у стрісі.

 Чи у полі при тополі,                                2. Мишко, мишко

 Чи у прибраному дворі,                                - Мишко, мишко,

 Де хатинка чепурненька,                              Торохтушко,

 Де дитинка маленька?                                   А де була?

-         Тут ми будем ночувати,                           - У бабусі.

 Дитиноньку колисати.                                  - Що робила?

                                                                         - Полотно ткала.

2. Ходив кіт по горі                                           - Що заткала?

Ходив кіт по горі,                                           - Кусок сала.

Носив сало в пелені.                                      - Куди положила?

Та не знав, де діти,                                         - На мисничку.

Та вкинув між діти.                                        - Куди впало?

Діти полякалися,                                             - В по мийнику.

В хату поховалися.

3. Колишися, колисонько                                3. Не плач

    Люлі, люлі, мій синочку,                                 Не плач,

    Зроблю тобі колисочку -                                  Киця принесе калач

    Мальовані бильця,                                            На хвостику

    Срібні коло кільця.                                            По зеленім мостику.

    Та нову колисоньку

     Повішу на калиноньку.

    Будуть гулі прилітати,

    Дитиноньку годувати.

    Будуть вітри повивати,

    Калиноньку колихати.

    Колишися, колисонько, 

    Засни, моя дитинонько.

Мудра бабусина наука: «Ростиме дитина здоровою та щасливою, коли батьки будуть мудрими. Донечці - вербову, калинову люлечку. Буде бадьорою, жвавою, а пісень мати співатиме - повік буде найріднішою. А як пошле доля сина, хай батько зробить люлечку із явора або дуба. Вони дають сили і розуму в голівку. Класти спати дитину треба голівкою на схід сонця, а ніжками на захід».

                             Заклички та примовки

  1. 1.     Іді, іді, дощику                                               2. У любистку купали

Іді, іді, дощику,                                                   У любистку купали,

Полий мені горщики,                                         Живу воду наливали,

Полий мені горщики,                                          Щоб здоров’я тіло мало,

То я зварю борщику.                                          Лиха горенька не знало.

Полий мені горщики,

То я зварю борщику.                                      3. Сонечко, сонечко

Да й поставлю на вербі,                                     Сонечко, сонечко,

Щоб випилі гороб’ї.                                          Вигляни в віконечко

Да й поставлю на вербі,                                     На наше подвір’ячко,

Щоб випилі гороб’ї.                                          На бабине зіллячко.

Горобейко прилетів,

Пить борщику не схотів.                               4. Водичко, водичко!

Горобейко прилетів,                                           Водичко, водичко!

Пить борщику не схотів,                                    Помий мені личко,

Не схотів пить борщику,                                    Рум’яне та біле,

Бо не миті горщики.                                           Як яблучко спіле.

Іді, іді, дощику,

Помий мені горщики,                                     5. Мишко. Мишко!

Помий мені горщики,                                        Мишко, мишко! На тобі зуб

То я зварю борщику.                                        Старий, а дай мені свій новий.

                                    Лічилки

  1. Еники, беники, їли вареники,                5. Ішов кіт через сто воріт.

      Еники, беники, квас,                                  До кінця дійшов,

      Вийшов жмурити Тарас.                            Кошенят знайшов.

                                                                            «Няв!»

 

  1. Покотило, покотило,                                   

По дорозі волочило.                                6. Котилася торба

Сонце, місяць і зірки,                                  З високого горба,

А жмурити вийдеш ти.                                А в тій торбі -

                                                                                      Хліб-паляниця,

  1. Бігли коні під мостами                                З ким хочеш,

З золотими копитами.                                 З тим поділися.

Дзень, брень! Вийшов пень.

  1. Раз, два, три, чотири!                               7. Ходила квочка

Козі дзвоника вчепили.                                Коло кілочка,

Коза бігає, кричить,                                      Водила діток

Просить дзвоник відчепить.                        Коло квіток.

А хто буде відчіпляти,                                  Квок, квок,

Буде той усіх шукати.                                   Золотий клубок.

 

Адаптація дитини до дошкільного закладу
в запитаннях і відповідях

У якому віці ліпше розпочати навчання дитини в дошкільному навчальному закладі? 

До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід, тому однозначно від­повісти на це запитання складно. Якщо дитина самостійна, розвивається відповідно до віку, то її можна сміливо довіряти вихователям уже на третьо­му році життя. Хворобливим та менш самостійним дітям ліпше бути вдома з батьками до трьох років. 

Чимало батьків хочуть оформити до дошкільного закладу малят, яким ви­повнився рік чи півтора. Але радимо зачекати. Адже дитина в такому віці ще потребує особливого догляду, який може забезпечити тільки мама. 

Ураховуйте, що діти третього року життя легше адаптуються до умов до­шкільного закладу, ніж 4-5-річні діти. 

Чому дитина вранці не хоче йти до дитсадка, а ввечері додому? 

Усі батьки мріють про те, щоб дитина вранці залюбки і з гарним на­строєм бігла в дитсадок, а ввечері, побачивши маму або тата, збирала іграш­ки, прощалася з дітьми, вихователями і спокійно поверталася додому. Але, на жаль, так буває не завжди. 

Легко і без сліз дитина вранці прощається з мамою/татом лише тоді, коли вже цілком адаптувалася до дитячого садка — коли образ батьків уже міцно закріпився в дитячій свідомості.

А от іти додому дитина не хоче здебільшого тоді, коли бере участь у ціка­вій грі або саме зайнята іншим видом діяльності. Якщо так трапляється часто, укладіть з дитиною угоду: ви приходите по неї ввечері і дозволяєте їй погра­тися ще 10 хвилин, щоб вона завершила усі справи й попрощалася з друзями й вихователями. Це буде чесно щодо дитини, адже навіть дорослим складно миттю відірватися від цікавого заняття. Або ж заплануйте разом якусь цікаву справу після дитячого садка: наприклад, погодувати бездомного собаку, почи­тати цікавий дитячий журнал, погратися на спортивному майданчику поряд з домом тощо. 

Чи можна полегшити період адаптації дитини до нових умов? Як це зробити?

Можна й потрібно. Ось кілька порад, як це зробити. 

  • Намагайтеся якомога раніше тренувати систему адаптаційних меха­нізмів дитини — У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов'язані з дитячим садком. Не показуйте дитині, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені.
  • Довідайтеся про всі режимні моменти в дитячому садку та введіть їх у режим дня дитини заздалегідь. У вихідні намагайтеся дотримува­тися такого самого режиму. 
    • Якомога раніше познайомте дитину з вихователями й дітьми у групі, куди вона незабаром прийде.
    • Завчасно формуйте позитивне ставлення дитини до відвідування ди­тячого садка. Розповідайте веселі історії із життя знайомих вам ді­тей, які ходили до дитячого садка, діліться своїм досвідом.
    • У перший тиждень відвідування дитячого садка залишайте там дити­ну на дві-три години.
    • Розкажіть дитині, що вона завжди може звернутися по допомогу до вихователя. Ім'я та по батькові вихователя постійно згадуйте під час розмов про дитячий садок. Його образ має бути позитивним у свідо­мості дитини.
    • Готуйте дитину до тимчасової розлуки з вами і давайте зрозуміти, що це неминуче, оскільки вона вже доросла. І найголовніше — по­стійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, найдорожча й найулюбленіша.

Як подолати переживання батьків в адаптаційний період малюка?

Насамперед усвідомте, що всі батьки дошкільників через це проходять У жодному разі не картайте себе за те, що ви робите щось погане, залишаючи дитину в дошкільному закладі. Будьте впевнені в тому, що малюк звикне до садка, що в нього з'являться там нові друзі. 

Контролюйте свої емоції. Дитина відчуває ваші страхи й переймає їх. Якщо ви будете впевнені в тому, що все робите правильно, то й дитина буде спокійна 

Не тримайте в собі тривоги й переживання. Обговорюйте їх із чоловіком, батьками, подругами, мамами інших дошкільників із групи, яку відвідує ваша дитина, педагогами дошкільного закладу. 

Будьте впевнені й послідовні у своєму рішенні. І не бійтеся аргументувати його дитині.

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

    Для того, щоб Ваша дитина швидко й легко звикла до нового способу життя, що його пропонує дитячий садок, відчувала себе у групі упевнено й комфортно, ми просимо Вас про співпрацю в період її адаптації до нових умов. У дитячому садку дитині треба звикнути до: —нових дорослих людей, які про неї піклуватимуться; —нової обстановки, приміщень, меблів, іграшок; —товариства своїх однолітків; —нового розпорядку дня. Вашій дитині простіше звикати до цього поступово. Тому ми просимо Вас уперше прийти з дитиною тоді, коли в групі не буде інших дітей, або буде їх мало, і вихователь зможе познайомитися з Вашим малюком, а він — вивчити нову для нього дорослу людину. Дитина відчуватиме себе упевнено, якщо Ви спочатку будете поряд із нею. Перші дні бажано приводити дитину о 8.30-9.00, нагодувавши її сніданком, і забирати додому через 1,5 – 2 години на протязі адаптаційного періоду, поки дитина не звикне. Про це Вам розповість вихователь. Якщо дитина досить легко адаптується до нового для неї укладу життя, Ви можете залишати дитину в дитячому садку для денного сну. Першого та другого тижня просимо забирати дитину одразу після обіду (приблизно о 12.30), потім – після денного сну. Удома в адаптаційний період треба ставитися до малюка терпимо й уважно. Коли щось турбує Вас у зв'язку з дитячим садком, не обгово­рюйте це при дитині, але обов'язково поділіться всіма побоюваннями зі співробітниками нашого закладу. Просимо Вас розповісти вихователеві про дитину якомога більше — усе, що Ви вважаєте особливо важливим.

Ми готові прислухатися до всіх Ваших побажань.

 

Портрет дитини напередодні вступу до школи
Психофізіологічний розвиток:

  • має зрілі мозкові структури та функції;
  • характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;
  • проявляє достатню рухову активність;
  • проявляє умілість рук, практичну вправність;
  • здорова, не має хронічних хвороб;
  • володіє основними гігієнічними навичками;
  • знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розу­міє, чим відрізняється від представників протилежної статі;
  • володіє основами безпеки життєдіяльності;
  • працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;
  • користується як провідною правою/лівою рукою;
  • не заїкається і не має інших невротичних проявів.

Інтелектуальний розвиток:

  • володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;
  • уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією до­рослого;
  • диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуаль­ну, аудіальну, тактильну);
  • здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;
  • усвідомлює основні зв'язки між явищами;
  • має розвинене логічне запам'ятовування — добре запам'ятовує і відтворює;
  • встановлює логічну послідовність подій;
  • відтворює зразок на вимогу;
  • робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креативності;
  • розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує зву­ки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, ви­користовує складні речення;
  • диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає най­простіші зміни цифрових рядів;
  • розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;
  • знає деякі основи початкових наукових знань.

Мотиваційний розвиток:

  • хоче йти до школи;
  • вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;
  • може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;
  • має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;
  • свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;
  • зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;
  • у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самостверджується;
  • має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

  • переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;
  • сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зо­внішніх впливів, чутлива до нього;
  • знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жеста­ми, діями, тональністю голосу;
  • адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;
  • утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;
  • чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;
  • оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформо­ване почуття гумору;
  • володіє елементарною емоційною культурою, самовиражаєть­ся у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

  • свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;
  • концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;
  • мобілізує себе на розв'язання завдання;
  • розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;
  • звертається по допомогу лише в разі об'єктивної необхідності;
  • конструктивно розв'язує проблеми, долає труднощі;
  • доводить розпочате до кінця;
  • може відстояти власну думку;
  • визнає свої помилки;
  • дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

  • приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важли­вість;
  • відкрита контактам, комунікабельна;
  • прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, това­ришів;
  • уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;
  • узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;
  • реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;
  • намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв'язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;
  • орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;
  • усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної пове­дінки;
  • має більш-менш адекватну самооцінку;
  • поважає себе та інших;
  • має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну сис­тему ставлень.

 

Як розвивати уяву дитини вдома

Творчі завдання

Таємниця під покривалом

Дитині пропонують відвернутися. У цей час дорослий бере певний предмет доволі складної форми, як-от статуетка, квітка в горщику, лялька тощо, і накриває його м'якою тканиною чи покри­валом. Дитина має назвати щонайменше три пред­мети, які можуть перебувати під тканиною. Якщо їй складно це зробити, пропонують обережно об­мацати предмет через тканину, лиш потім його на­звати.

Асоціативні плями

Хтось із батьків наносить пляму акварельними фарбами на аркуш паперу. Дитина має придумати не менше п'яти предметів або істот, на які схожа ця пляма. Батькам слід звернути увагу на те, скільки різних типів предметів чи істот назве дитина.

Домашній театр

Дитині пропонують уявити, що вона перетво­рилася на тварину, дивну істоту або предмет, напри­клад:

—  тигра, який пробирається крізь джунглі;

—  орла, який летить над скелями;

—  ляльку Барбі;

—  інопланетянина;

—  киплячу каструлю;

—  літеру А.

Дитина мовою пантоміми має передати образ істоти чи предмета так, щоб їх можна було легко впізнати.

Фантастичний малюнок

Дитині пропонують уявити, який вигляд мо­жуть мати такі істоти, предмети та риси характеру:

—  тварина з іншої планети;

—  злий чарівник у дитинстві;

—  незвичайний будиночок;

—  сумний комп'ютер;

—  хитрість;

—  доброта.

Відтак з допомогою батьків дитина може на­малювати на вибір істоту, предмет чи рису харак­теру.

 Маленький казкар

Дитині пропонують назвати будь-які сім слів, які, на її думку, можуть трапитися в казці. Дорос­лий їх записує, після чого дитина складає казку, в якій ці сім слів мають обов'язково трапитися. У простому варіанті складання казки слів може бути три.

Казка по колу

Батьки пропонують дитині разом створити казку. Один фрагмент казки має вигадати і розпові­сти хтось із батьків, а потім казку має продовжити дитина. Якщо сім'я велика — казку можна складати по колу.

Я — казковий персонаж

Батьки читають з дитиною певну казку або вірш, після чого пропонують їй уявити себе персо­нажем цієї казки або вірша, розповісти про свої від­чуття в уявному образі.

Що в руці?

Хтось із батьків бере в руку певний невеликий предмет і ховає його — стискає в кулак. Дитина має відгадати, що це за предмет, ставлячи дорослому найрізноманітніші запитання про нього. Дорослий має відповідати на запитання так, щоб відповідь була непрямою.

Дивні хмаринки

Під час прогулянки дитині пропонують уваж­но подивитися, наприклад, на хмари та пофан­тазувати, на що вони схожі. Що більше образних асоціацій виникатиме в дитини, то ліпше. Оригі­нальність мислення свідчитиме про творчий тип особистості дитини й заслуговуватиме на позитив­не оцінювання.

 

 

 ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ (дорогою до садка)

      Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні... Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка, навіть якщо він розташований поруч з будинком, є чималою проблемою. Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?  

    Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу д о дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?    

     Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, у дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу.    

    У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

    Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчують­ся на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело!  

   Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна вико­ристовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Нап­риклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.     

  Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад, зелений, і називає предмети тільки цього кольору. За кілька днів — жовтий тощо.   

   За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

  Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показати, як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.  

   Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад «Руда, хитра... (не відгадав — продовжуйте далі) живе в ліс зайцями ганяється». Ось так. Дерзайте! Можливо, і ви складете свої загадки, казки, історії та і тоді дорога до дитячого садка або тривала поїздка з малюком не здаватиметься вам втомливою та одноманітною. 

 Поради батькам майбутніх першокласників 

 1. Поясність дитині, що дорослі ходять на роботу; для діток робота – дитсадочок, а для старших – школа. Розкажіть, що всі колись ходили до школи: і бабуся, і дідусь, і мама, і тато.

2. Дуже часто причина негативного ставлення дитини до школи криється у відношенні батьків. Батьки «заражують» дітей своїми хвилюваннями, побоюваннями і малюк починає сприймати школу як невідому загрозу. Налаштуйте дитину позитивно, розкажіть, що у неї з'явиться багато нових друзів, що кожен день вона буде дізнаватися багато цікавого. Згадайте веселі історії зі свого шкільного життя. Можна погратися у «Школу». Нехай учителем у цій грі буде мама чи бабуся, а дитина – учнем, а потім поміняйтесь ролями.

3. Разом з дитиною виберіть найкраще шкільне приладдя: ручки, пенали, зошити, олівці, рюкзак, пластилін, альбоми. Нехай дитина поміряє новеньку форму, відчує себе дорослим, склавши все у рюкзак.

4. Якщо дитина захоче помалювати в новому альбомі чи зошиті, або зліпити зі «шкільного» пластиліну динозаврика – не забороняйте їй.

5. Не акцентуйте увагу лише на навчанні. Дитинство у шість років не закінчується.

 

У БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ВИНИКАЄ БАГАТО ЗАПИТАНЬ: ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ, ЧИ ВОНА НЕ ГІРША ЗА ІНШИХ, ЧИ ЗАСВОЇЛА ПРОГРАМУ СВОЄЇ ВІКОВОЇ ГРУПИ? ЗОКРЕМА, БАТЬКІВ НЕПОКОЇТЬ, ЧИ ВІДПОВІДАЄ РІВЕНЬ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ  ЇХНЬОЇ ДИТИНИ ВІКОВИМ НОРМАМ. ЩОБ ДАТИ ВІДПОВІДІ НА ЦІ ЗАПИТАННЯ, ДОЦІЛЬНО ПЕРЕВІРИТИ РІВЕНЬ МОВЛЄННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ ВДОМА.

  ЯК РОЗМОВЛЯЄ ВАША ДИТИНА?

    Обізнаність із типовими віковими особливостями фізичного, інтелектуального та психічного розвитку старших дошкільників дає змогу батькам адекватно оцінювати рівень готовності власної дитини до шкільного навчання і за потреби вчасно надати допомогу.

   Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рівень мовленнєвого розвитку.  

На час вступу до школи дитина: 

  • оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чітко й зрозуміло вимовляє всі звуки, не замінює, не пропускає і не спотворює їх у словах;
  • має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;
  • будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді,числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані дієслова;
  • може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, розкрити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.

 Усі ці вміння та навички дадуть змогу дитині вже на початку навчання в школі успішно оволодівати програмовим матеріалом.

 ОБСТЕЖЕННЯ РІВНЯ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В ДОМАШНІХ УМОВАХ

 Для самостійного обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини, батькам слід забезпечити вдома належні умови, зокрема: 

  • добре провітрити приміщення, у якому відбуватиметься заняття з дитиною;
  • забезпечити абсолютну тишу;
  • створити спокійну, доброзичливу атмосферу спілкування.

       Загальновідомо, що будь-яке заняття стає ефективнішим, якщо його унаочнити. Тож для обстеження потрібно заздалегідь підготувати необхідні предмети, іграшки та картинки. Проводити обстеження слід у такий спосіб: один з дорослих спілкується з дитиною і, граючись, з’ясовує питання, які його цікавлять. А другий дорослий фіксує відповіді дитини, записуючи кожен слово. 

Якщо дитина відповідає на запитання неправильно, не потрібно її виправляти.
Якщо вона мовчить, не наполягайте на відповіді.
За будь-якої відповіді дитину в жодному разі не можна сварити або соромити.
Натомість усі відповіді слід схвалювати.

 Деколи трапляється так, що дитина відповідає й одразу ж дає іншу відповідь – виправляється. Це свідчить про те, що вона не впевнена у правильності своєї відповіді. А тому це завдання слід повторно виконати з дитиною за кілька днів. Якщо обидві відповіді співпадають можна вважати, що завдання виконано правильно.

 ТИПИ ДІАГНОСТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

 Обстежуючи рівень мовленнєвої компетентності дитини старшого дошкільного віку, слід оцінити стан її фонематичного слуху та розвитку зв’язного мовлення. Крім цього, проаналізувати вміння дитини: 

  • класифікувати предмети чи зображення на предметних картинках за родовими ознаками;
  • виокремлювати зайве слово із семантичного ряду;
  • утворювати -
             - зменшувально-пестливі форми іменників з використанням суфіксів;
             - іменники у множині від іменників у формі однини;
  • вживати в мовленні -
              - прийменники;
              - іменники в родовому відмінку;
              - імена в орудному відмінку;
  • узгоджувати іменники з числівниками;
  • правильно вимовляти багатоскладові слова. 

У разі якщо, проаналізувавши результати обстеження, батьки з’ясували, що дитина слабко контролює своє мовлення, необхідно визначити коло питань, над якими слід додатково попрацювати. Якщо ж дитина зовсім не справилася з поставленими діагностичними завданнями, слід звернутися по допомогу до фахівців.
   Працюючи з дитиною вдома, батьки мають змогу самостійно проаналізувати загальний рівень її розвитку та визначити готовність до школи. У додатку запропоновано орієнтовні дидактичні ігри та вправи, які стануть у пригоді під час проведення обстеження. 

Дидактичні ігри та вправи для обстеження рівня мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку 

Як назвемо?
Тема: класифікація предметів за родовими ознаками.
Інструкція: дорослий називає предмети або показує дитині предметні картинки. Дитина має назвати їх одним словом за родовою ознакою.
Наприклад: яблуко, груша, вишня, слива, абрикос – це фрукти. Вони ростуть в саду.

 Яке слово зайве?

Тема: виокремлення зайвого слова із семантичного ряду.
Інструкція: дорослий називає ряд слів і просить дитину подумати, яке з цих слів зайве – має відмінні від інших родові ознаки:
    - лялька, машина, цукерка, м’яч;
    - штани, светр, подушка, куртка;
    - ялинка, дуб, пеньок, береза.

    Велике-маленьке

Тема: утворення зменшувально-пестливої форми від іменників з використанням суфіксів.
Інструкція: дорослий називає предмет, а дитина називає його в зменшувально-пестливій формі:
сонце – сонечко; дерево – деревце.

 У лісі

Тема: використання прийменників у мовленні.
Інструкція: дитина відповідає на запитання дорослого:
  - Білочка сидить де?
   (Білочка сидить на дереві.)
  - Ведмідь заховався де? За чим?
    (Ведмідь сховався за дубом.)
  - Де присів зайчик?
    (Зайчик присів за пеньком.)

 Що зникло?

Тема: вживання в мовленні іменників у родовому відмінку.
Інструкція: дорослий викладає у ряд 5 картинок і просить дитину заплющити очі. У цей момент забирає одну картинку. Після того як дитина розплющила очі, дорослий запитує: «Що зникло?»

 Чим ти будеш гратися?

Тема: вживання в мовленні іменників в орудному відмінку однини.
Інструкція: дорослий виставляє на стіл різні іграшки, пропонує дитині взяти одну з них і відповісти на запитання «Чим ти будеш гратися?» (Я буду гратися машиною, ракетою тощо.)

 Один – багато 

Тема: утворення іменників у формі множини.
Інструкція: дорослий називає предмет в однині та просить дитину назвати цей іменник у формі множини:
  - літак – літаки;
  - кіт – коти.

 Один – три – п’ять 

Тема: узгодження іменників з числівниками.
Інструкція: дорослий викладає в ряд цифри: 1, 3, 5. Дитина бере предмет чи предметну картинку, підносить до кожної цифри і послідовно озвучує: одна квітка, три квітки, п’ять квіток.

 Багатоскладові слова

Тема: вимова багатоскладових слів.
Інструкція: дорослий просить дитину повторити за ним багатоскладові слова: акваріум, велосипед, листопад.

 Повторюй за мною

Тема: формування правильної звуковимови.
Інструкція: дорослий називає склади та слова, дитина за ним повторює, чітко вимовляючи звуки:
  - ПА-БА-ДА;
  - ТА-ДА-ПА;
  - ДІД-КІТ-ЛІД;
  - ШИТИ-ЖИТИ-ПИТИ.

 Скажи навпаки

Тема: збагачення лексичного запасу словами антонімами (протилежними за значенням словами)
Інструкція: добери антоніми до слів:
важкий – легкий; високий – низький; далеко – близько.

 Створи розповідь

Тема: розвиток зв’язного мовлення.
Інструкція: дорослий пропонує дитині:
  - переказати казку;
  - описати іграшку;
  - скласти розповідь з власного досвіду.